Курсовая с практикой на тему Труд как функциональная единица деятельности

Содержание:

ЗМІСТ
ВСТУП 3
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТРУДУ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ 4
1.1 Особистісна і соціальна потреба у праці 4
1.2 Трудовий пост як сукупність підсистем 8
1.3 Функціональність робочого місця і реалізація концепції гідної праці 11
ГЛАВА 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРАЦІ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ НА ПРИКЛАДІ АТ “МОТОР СІЧ” 19
2.1 Статистична оцінка діяльності АТ “Мотор Січ” 19
2.2 Трудова політика на АТ “Мотор Січ” 25
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 35

 
ВСТУП
Слід погодитися з К. Марксом, що праця є первинний вид людської діяльності, який історично склався в людському суспільстві і який є свідомою діяльністю, спрямованою на отримання результату, і регулюється волею відповідно до її свідомої мети.
Праця є одним з базових умов життя людини і суспільства, розвитку індивіда як особистості. В процесі трудової цілеспрямованої діяльності індивід розкриває і розвиває свої здібності, формує і коригує свої ідеали, переконання і установки. Трудова діяльність лежить в основі будь-яких суспільних відносин і значно впливає па взаємини і взаємодії людей.
Таким чином, метою данного дослідження є аналіз праці як функціональної системи діяльності.
Виходячи з мети дослідження, поставимо такі завдання:
1) Розглянемо особистісну та соціальну потреби у праці.

Заключение:

У вузькому сенсі слова, праця є об’єктивною умовою підтримки життя індивіда, збереження сенсу його життя. Трудова діяльність, будучи усвідомленою і доцільною, виділяє людину з тваринного світу. Активність людини здійснюється з додатком зусиль, витратами в першу чергу розумової або фізичної енергії, що дозволяє людині бути повноцінною свідомої особистістю, а не тільки біологічною істотою. Трудова діяльність реалізується не ізольовано від соціуму, а в консолідації з ним, пов’язуючи індивіда з іншими людьми, зовнішнім світом, викликає його активність, підтримуючи життєві процеси як особистості, так і суспільства в цілому. В даному контексті можна сказати, що праця є ознакою життя окремих індивідуумів і людських спільнот.
В основі кадрової політики АТ «МОТОР СІЧ» стоїть принцип наступності поколінь, забезпечення виробництва кваліфікованими робітниками та спеціалістами, збільшенння рівня кваліфікації кадрового резерву, оптимізація структури та чисельності працюючих. У 2017 році працевлаштовані 280 молодих спеціаліста, в тому числі 106 молодих фахівців з вищою освітою, 58 випускників коледжів і 116 випускників вищих профтехучилищ. У 2019 році кадрова політика АТ «МОТОР СІЧ» буде спрямована на оптимізацію структури персоналу, перерозподілу робітників, виходячи з реальної потреби виробництва, підвищення рівня кваліфікації працівників та спеціалістів для вертольотного виробництва.
Зaпрoпoнoвaна рекомендаційна модель мoденізaції cиcтеми упрaвління перcoнaлoм AТ «Мoтoр Cіч» є лише пoчaткoвими крoкaми дo підвищення ефективнocті гocпoдaрcькoї діяльнocті підприємства під впливoм трaнснaціoнaлізaційних прoцеcів тa утримaння кoнкурентних пoзицій нa ринку авіабудування. Дана модель допоможе «оздоровити» екосистему компанії, поліпшити ефективність потоку інформації на підприємстві, згуртувати персонал та підвищити ефективність системи управління персоналом (СУП).

Фрагмент текста работы:

Слід погодитися з К. Марксом, що праця є первинний вид людської діяльності, який історично склався в людському суспільстві і який є свідомою діяльністю, спрямованою на отримання результату, і регулюється волею відповідно до її свідомої мети.
Праця є одним з базових умов життя людини і суспільства, розвитку індивіда як особистості. В процесі трудової цілеспрямованої діяльності індивід розкриває і розвиває свої здібності, формує і коригує свої ідеали, переконання і установки. Трудова діяльність лежить в основі будь-яких суспільних відносин і значно впливає па взаємини і взаємодії людей.
Таким чином, метою данного дослідження є аналіз праці як функціональної системи діяльності.
Виходячи з мети дослідження, поставимо такі завдання:
1) Розглянемо особистісну та соціальну потреби у праці.
2) Оцінемо трудовий пост як сукупність підсистем.
3) Проаналізуємо функціональність робочого місця і реалізації концепції гідної праці.
4) Розглянемо практичні аспекти вивчення праці як функціональної системи на прикладі АТ “Мотор Січ”.
При написанні роботи були використані наукові публікації в періодичних виданнях, підручники, також матеріали наукових конференцій. Використано досить корисні, з точки зору насиченості і структурованості інформації, ресурси з інтернету, що зачіпає дану тематику.
Методологія і методи дослідження. В рамках написання роботи використовувалися такі методи: аналізу і синтезу, діалектичний, класифікації, систематизації та узагальнення.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТРУДУ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Особистісна і соціальна потреба у праці

Французький філософ Анрі Бергсон назвав людський вид не людина розумна, а людина трудяща, тим самим визначивши основну сутність людини через постійне прагнення працювати на вдосконалення навколишнього світу і самої себе . Аналогічна ідея була озвучена К. Д. Ушинського в книзі “Праця в її психічному і виховному значенні”, де він підкреслював, що самоорганізується роль праці в житті кожної людини, стверджуючи, що без особистої праці людина не може йти вперед, не може залишатися на одному місці , але повинна йти назад .
У вузькому сенсі слова, праця є об’єктивною умовою підтримки життя індивіда, збереження сенсу його життя. Трудова діяльність, будучи усвідомленою і доцільною, виділяє людину з тваринного світу. Активність людини здійснюється з додатком зусиль, витратами в першу чергу розумової або фізичної енергії, що дозволяє людині бути повноцінною свідомої особистістю, а не тільки біологічною істотою. Трудова діяльність реалізується не ізольовано від соціуму, а в консолідації з ним, пов’язуючи індивіда з іншими людьми, зовнішнім світом, викликає його активність, підтримуючи життєві процеси як особистості, так і суспільства в цілому. В даному контексті можна сказати, що праця є ознакою життя окремих індивідуумів і людських спільнот.
Для людини як істоти біосоціальної працю, безумовно, перш за все це необхідність виживання в будь-які сторичні епохи. Звідси і пріоритет матеріального виробництва над усіма іншими видами людської діяльності протягом тривалих тисячоліть. У цьому сенсі праця — це в першу чергу матеріальна потреба. Суспільно-корисний характер праці (навіть якщо він здійснюється індивідом в суто особистих цілях) одночасно робить його духовною потребою людини (навіть якщо він цього не усвідомлює або не бажає).
Слід погодитися з Л. С. Шаховської в тому, що праця як мотив діяльності людини — це, ймовірно, один з небагатьох мотивів, в якому нерозривно злиті воєдино матеріальне і духовне начала, необхідність і потреба, виробничі відносини на рівні особистості і суспільства .
У широкому сенсі слова праця є спосіб забезпечення існування людей, людства в цілому. Безперервно витрачаються в життєвих процесах продукти праці вимагають свого відтворення, модернізації і досконалості, що також можливо здійснити в процесі відповідної праці. Зростання індивідуальних потреб і їх зміна створюють передумови для формування різноманітних видів праці, вдосконалення його процесів, різноманітності трудових технологій. Таким чином, трудова діяльність є необхідною умовою існування як окремого індивіда, так і суспільства в цілому.
Слід зазначити, що праця є засобом задоволення аффіліативної потреби людини в комунікації. Трудова діяльність як процес передбачає необхідність взаємодії людей, груп, організацій, яка в свою чергу зближує людей, зміцнює соціальні зв’язки. Виробничий колектив часто стає для індивіда референтною групою. На основі взаємодії в процесі спільної праці виникають неформальні відносини, особисті симпатії і антипатії, почуття (від дружби до любові). Природу подібних соціально-психологічних явищ в процесі трудової діяльності можна пояснити тим, що у учасників процесу збігаються рівень освіченості, культури, соціальний статус, інтереси, до того ж значну частину часу вони проводять разом. В результаті праця є синергетичним механізмом інтеграції розрізнених людей в соціальні спільності. У той же час різноманітні протиріччя і розбіжності, що виникають в процесі трудової діяльності, можуть провокувати гострі і часом нерозв’язні конфлікти.
Проте праця тільки може стати формою самоактуалізації і самовираження особистості, і в цьому аспекті праця неоднакова, вона завжди різна за кількістю і якістю, за ступенем інтенсивності, завжди індивідуальна за формою прояву. Втілюючи в праці свої індивідуальні особливості і гідності, людина знаходить суспільне визнання. Для формування і розвитку особистості людини це є важливою умовою самоствердження і самовираження. Для багатьох самоорганізованих людей праця перетворюється в актуальну життєву потребу, діяльним участю в трудовому процесі вони продовжують активну фазу свого життя, роблять її яскравою і наповненою змістом.
У праці як в мотиві діяльності пов’язані матеріальні і духовні риси — це проявляється як необхідність забезпечити гідне існування суб’єкта діяльності. Таким чином, праця як мотив діяльності — це необхідність, а як об’єкт потреби людини — вона, як зазначає Л. С. Шаховська, явище більш глибоке, пов’язане з соціальною сутністю людини. Потреба в праці проявляється як відношення людини до праці, і не має значення, наймана це праця або “на себе”.
За своєю природою праця являє собою неминущу потребу людини, де процес праці виступає як спосіб задоволення цієї потреби. Праця породжує і створює потребу трудитися. В результаті вона визначає сам процес праці. Потреба в праці — це продукт не біологічної природи людини, а його історичного розвитку, результат культурного сходження суспільства.
Тільки людина може відчувати задоволення і задоволення від праці, перебувати в стані трудового екстазу, і тільки завдяки цьому вона здатна затвердити в самому собі постійно опосередковану суть — сутність людини, сенс його життя. Виходячи з цього праця (трудовий процес) є, з одного боку, наслідок людини, а з іншого — не що інше, як усвідомлена необхідність самого життя людини, прояви його як особистості, що перейшла в дію.
У своїй науковій роботі Л. І. Чуб стверджувала, що праця як потреба — не щось, що лежить поза праці, а власний момент праці як вираз діяльно-творчої, соціальної сутності людини. Формування людини як особистості відбувається за допомогою різноманітних видів діяльності і головним чином через працю. У виробничому акті змінюються не тільки об’єктивні умови, а й самі виробники, виробляючи в собі нові якості, розвиваючи і перетворюючи самих себе, створюючи нові сили і нові уявлення, нові способи спілкування і нові потреби. Людина є не тільки агентом і суб’єктом суспільного розвитку, але і його продуктом, він безперервно перебуває в русі становлення з точки зору розвитку своїх якостей, сутнісних сил.
Таким чином, як вже було показано вище, праця має функціональне призначення як для формування і прояву особистості кожної людини, так і для розвитку суспільства в цілому. Дослідження західних вчених про роль праці в життєдіяльності людини як особистості дозволили виділити наступні функції праці:
— забезпечує положення і престиж людини в суспільстві;
— створює її дохід;
— забезпечує зайнятість і соціальну активність індивіда і є хорошим способом служіння суспільству;
— робить можливими соціальні контакти;
— цікава сама по собі, приносить радість і почуття глибокого задоволення від трудових досягнень.
До цього списку слід додати, що праця робить життя людини більш усвідомленою і надає сенс її діяльності.
Громадську складову зусиль можна виявити через призму наступних соціальних функцій трудової діяльності.
Соціально-економічна функція проявляється в тому, що людина як суб’єкт праці впливає на різні об’єкти природного середовища, її ресурси, перетворюючи їх в матеріальні блага і послуги для задоволення своїх потреб.
Продуктивна функція праці проявляється в задоволенні потреби індивіда у творчій діяльності, актуалізації своїх здібностей і самовираженні, завдяки чому відбувається прирощення культурного, наукового і технологічного спадщини.
Соціально-структурована функція праці полягає, з одного боку, в суспільному розподілі праці, а з іншого — в інтегруванні зусиль людей, що беруть участь в трудовому процесі. У першому випадку відбувається поділ певних трудових функцій між різними учасниками трудового процесу, в результаті з’являються спеціалізовані види праці. У другому випадку обмін результатами приватної трудової діяльності призводить до необхідності встановлювати взаємні зв’язки між суб’єктами суспільного трудового процесу. Таким чином, дана функція відображає необхідність вибудовувати соціально-економічні зв’язки між різними людьми і соціальними групами.
Соціально-контролююча функція праці демонструє, що за допомогою праці сформувалася складна система соціальних відносин, регульована певною системою цінностей, норм поведінки, стандартів, методів впливу і т.д., що представляють собою сукупність соціального контролю трудових відносин. Сюди можна віднести трудове законодавство, економічні та технічні нормативи, статути організацій, колективні договори, посадові інструкції, неформальні норми, ключові принципи організаційної культури.
Соціалізуюча функція праці пов’язана з тим, що трудова діяльність дозволяє розширити діапазон соціальних ролей, зразків поведінки, освоїти їх норми і виявити цінності взаємодії, що дозволяє особистості відчувати себе повноправним учасником суспільного життя. Ця функція дозволяє людині знайти певний статус, відчути соціальну приналежність і ідентичність.
Соціально-розвиваюча функція праці проявляється як вплив змісту праці на особистість самого виконавця, трудові колективи і суспільство в цілому. Це пояснюється тим, що по мірі розвитку і вдосконалення засобів праці відбувається розвиток і змісту праці як процесу. Як наслідок, практично у всіх областях сучасної економіки спостерігається підвищення вимог до рівня знань і кваліфікації суб’єкта праці. З цієї причини однією із пріоритетних функцій управління персоналом сучасної організації є функція навчання співробітників.
Соціально-стратифікаційна функція праці, по суті, є похідною від соціально-структурної з тією різницею, що результати різних видів праці по-різному винагороджуються і оцінюються суспільством. Відповідно до цього одні види трудової діяльності визнаються важливішими і престижними в порівнянні з іншим. Тим самим трудова діяльність сприяє формуванню та зміцненню в суспільстві домінуючої системи цінностей і виконує функцію ранжирування учасників трудової діяльності за рівнями суспільної страти.
Еволюційний, науково-технологічний розвиток суспільства призводить до вдосконалення процесу праці людини, значно ускладнюючи його, суб’єкту діяльності доводиться виконувати більш складні і різноманітні операції, застосовувати при цьому все більш організовані і інформоємні засоби праці. Сучасна людина ставить перед собою і досягає більш масштабних цілей. Її праця стала багатосторонню, різноманітною, досконалою. До змістовних характеристик сучасної праці можна віднести:
— зростання інтелектуальної складової процесу праці. Багаторазово посилилася роль розумової праці, зросли вимоги до свідомого і відповідального ставлення працівника до процесу та результатів своєї діяльності;
— збільшення частки механізованої, автоматизованої і функціональної праці. Це пов’язано з досягненнями науково-технічного прогресу, розвитком