Курсовая с практикой на тему Психодіагностичне дослідження рис особистості студентів гуманітарних та технічних спеціальностей

Содержание:

ВСТУП 3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ Я-КОНЦЕПЦІЇ СТУДЕНТІВ 5
1.1. Я-концепція студента як предмет психологічного дослідження 5
1.2. Поведінкові домінанти осіб студентського віку 8
Висновки до першого розділу 13
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ Я-КОНЦЕПЦІЇ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ І ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 15
2.1. Зміст та процедура дослідження Я-концепції студентів гуманітарних і технічних спеціальностей 15
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження особливостей студентів гуманітарних і технічних спеціальностей 17
Висновки до другого розділу 39
ВИСНОВКИ 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 43

Введение:

Актуальність дослідження. Проблеми, які мають зв’язок з дослідженнями копінг-поведінки, є наразі актуальним об’єктом фахових досліджень, адже саме ці стратегії дозволяють людині більш комфортно адаптуватися в соціумі. Це дуже важливо з урахуванням нинішнього стану суспільства, для якого характерна соціальна нестабільність, наявні суперечливі, здебільшого негативні тенденції розвитку, які винакають унаслідок злочинності, матеріального ускладнення, безробіття тощо.
Те, наскільки студент переконаний у тому, що він здатен до подолання життєвих труднощів,сприяє процесу, в ході якого він відчуває себе компетентним і потрібним суспільству. Відбувається підвищення самооцінки, формування впевненості у власних силах, у здатності до створення власного життєвого простору й контролю за ним, що є важливою складовою ціннісної структури людини в юнацькому віці. Відтак, практична психологічна робота в цей період має бути скерована на те, аби розвивати можливості людини в подоланні життєвих труднощів.
Об’єкт дослідження – провідні риси особистості студента.
Предмет дослідження – психологiчнi особливостi копiнг-стратегiй особистостi студентів гуманітарних і технічних спеціальностей.
Мета дослідження: проаналізувати особливості процесу поведінкових стратегій студентів гуманітарних і технічних спеціальностей.
Поставлена мета інспірує необхідність виконання таких завдань дослідження:
1. Аналіз теоретичних підходів до вивчення проблеми самоактуалізації у сучасних психологічних студіях;
2. Розробка методичного апарату, що дозволить дослідити характеристики особистості студентів гуманітарних і технічних спеціальностей;
3. Дослідження особливостей особистості студентів гуманітарних і технічних спеціальностей у стандартних ситуаціях;
4. З’ясування провідних копінг-стратегій, використовуваних студентами;
Методологічна та теоретична основа дослідження представлена: загальнопсихологічними положеннями, що розглядають розвиток особистості (роботи Б. Г. Ананьєва, М.Й. Боришевського, Л. С. Виготського, Г.С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова); суб’єктивно-діяльнісним підходом (роботи К. О. Абульханової-Славської, С.Л. Рубінштейна); ситуативно-особистісним (роботи Р. Лазаруса та С. Фолкмана); когнітивно-транзактним (роботи Л. О. Китаєва-Смика, І.М. Нікольської, В. О. Бодрова) та диференційним підходом до поведінкових копінг-стратегій (роботи О. В. Лібіна).
Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези та виконання зазначених завдань були використані теоретичні методи: узагальнення і систематизація наукових даних і аналіз; емпіричні: психодіагностичні методи, спостереження, анкетування, експеримент.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому здійснено уточнення й конкретизація такої суттєвої термінологічної складової сучасної психологічної концептології, як копінг.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні уявлень про копінг-поведінку студентів-початківців.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів у подальших фахових студіях.
Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
 

Заключение:

Сучасний, посткласичний, етап розвитку психологічного знання характеризується багатопарадигмальністю, що, з одного боку, викликає дискусії про кризу психології, з іншого – надає широкі можливості для аналізу варіативних уявлень, синтезу їх несуперечливих сторін і, на основі його, побудови продуктивних моделей дослідження складних психологічних явищ. Одним із таких неоднозначно інтерпретованих і важливих для сучасної психології понять є «Я-концепція», яке по-різному трактують представники різних психологічних шкіл і навіть представники одного і того ж напрямку.
Поняття особистості – одне з найфундаментальніших та найскладніших, оскільки особистість людини неможливо охопити будь-якими термінами. У психології представлені різні теорії, у яких особистість і її структура розуміються по-різному. Особистість у психології розглядають, передусім, як суспільно-психологічну сутність людини, яка формується внаслідок засвоєння нею суспільно-історичного досвіду людства. Загалом особистості притаманні відносна сталість і прогнозованість, наявність стрижня, активність, вираження, відкритість, саморозвиток і саморегуляція, а головне – унікальність та цілісність.
Студентський вік визначають як такий, якому властиві найбільш сприятливі умови для психологічного, соціального й біологічного розвитку. Доведено, що в цей період найвища швидкість пам’яті, реакції, пластичність у формуванні навичок. На цьому етапі для особистості основним є становлення інтелекту й характеру. Естетичні й морально-ціннісні почуття активно розвиваються. Молодь у цей період швидко освоює соціальні ролі дорослого: сімейні, громадянські, економічні, професійні. Відбувається активний розвиток фізичних та інтелектуальних сил, емоційно-чуттєвий зміст збагачується, творчий потенціал зростає. Доволі часто все це є причиною дещо ейфорійних, ілюзорних уявлень про невичерпність і безмежність такого стану й призводить до нераціонального марнування духовних і фізичних сил.
В ході дослідження особливостей сформованості «Я»-концепції в студентів гуманітарних і технічних спеціальностей було використано такі методики: методика М. Куна «Хто я?», тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. О. Леонтьєва. Дані були математично оброблені.
Вибірка була представлена у кількості 200 студентів київських вишів, поділених на дві групи. З них експериментальну групу склали студенти гуманітарних спеціальностей. Контрольну групу склали 100 студентів технічних спеціальностей.
За результатами проведеного дослідження, спрямованого на визначення особливостей Я-концепції у студентів, були отримані такі висновки.
Першою була застосована методика визначення «Я»-концепції «Хто я?» М. Куна. Відповідно до особливостей цієї методики, дослідження проводилося за двома групами – спочатку відбувався вимір соціальної, а потім – особистісної ідентичності.
За результатами проведення методики «Хто я» можна визначити такі закономірності. Студенти гуманітарних спеціальностей у вимірі соціальної самоідентифікації більше тяжіють до професійної форми самопрезентації. Утім, у той же час, у вимірі особистісної самоідентифікації вони демонструють тяжіння до фемінних характеристик. Натомість, студенти технічних спеціальностей у плані особистісної самоідентифікації як більш відповідні власним уявленням представляють маскулінні характеристики, демонструючи спільність у домінуванні професійної форми соціальної самоідентифікації із представниками експериментальної групи.
За результатом дослідження з використанням методики «Смисложиттєві орієнтації» можна сформулювати такі висновки. Студенти гуманітарних спеціальностей демонструють більшу незадоволеність власним статусом та готові ризикувати, аби змінити власне життя на краще. Натомість, студенти технічних спеціальностей демонструють виваженість у оцінках та судженнях, готовність іти на компроміси, жертвувати власними інтересами.

Фрагмент текста работы:

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ Я-КОНЦЕПЦІЇ СТУДЕНТІВ

1.1. Я-концепція студента як предмет психологічного дослідження

Сучасний, посткласичний, етап розвитку психологічного знання характеризується багатопарадигмальністю, що, з одного боку, викликає дискусії про кризу психології, з іншого – надає широкі можливості для аналізу варіативних уявлень, синтезу їх несуперечливих сторін і, на основі його, побудови продуктивних моделей дослідження складних психологічних явищ [2]. Одним із таких неоднозначно інтерпретованих і важливих для сучасної психології понять є «Я-концепція», яке по-різному трактують представники різних психологічних шкіл і навіть представники одного і того ж напрямку [1].
Одну з крайніх позицій представляють біхевіористи, які по суті заперечують існування Я-концепції, індивідуальної свідомості, значущість підсвідомості і свідомості для збереження людського «Я», соціальну природу Я-концепції [24].
Більшість інших шкіл визнають існування і значимість Я-концепції, розставляючи при цьому свої акценти в розумінні цього явища. Так, представники психоаналітичної школи, в першу чергу, Е. Еріксон, особливу увагу звертають на інтеграцію в рамках Я-концепції індивідуальних біологічних факторів і факторів соціокультурного оточення [20]. Велике значення останнім (соціокультурним) факторам надають також представники символічного інтеракціонізму [13].
Для гуманістичної психології поняття Я-концепції є одним із основоположних понять психології. Однак деякі представники цього напрямку визначають Я-концепцію як установку [8] або систему установок індивіда на самого себе [3]. Інші ж дослідники цієї школи, такі, як А. Маслоу, К. Роджерс, Дж. С. Брунер, К. Гудман, Д. Снегг, А. В. Комбс та ін., визнають Я-концепцію фундаментальним фактором поведінки і розвитку особистості, системою самосприйняття, а також найбільш важливою детермінантою відповідних реакцій на оточення індивіда [16].
Переважна більшість дослідників віддає Я-концепції центральне місце у формуванні особистості, визначаючи її як вище, складне інтегроване і динамічне утворення в духовному світі людини, що регулює психічне життя; систему уявлень про себе, внутрішнє ядро особистості [1, 11, 17, 19].
Оскільки Я-концепція являє собою складну, багатогранну і, відповідно, багатокомпонентну структуру, то й опис її складових не може бути однорівневим. На підставі аналізу різних парадигмальних підходів до опису структури Я-концепції нами зроблена спроба систематизувати наявні в літературі опису складових Я-концепції. Виділено наступні види складових:
— компоненти Я-концепції;
— модальності Я-концепції;
— рівні або аспекти Я-концепції;
— часові складові Я-концепції;
— деструктивні складові Я-концепції [10].
Розглядаючи Я-концепцію як сукупність установок, спрямованих на себе, за аналогією з аттітюдом, виділяють в ній 3 структурні компоненти:
1) когнітивний компонент – «образ Я» (англ. Self-image), до якого належить зміст уявлень про себе;
2) емоційно-ціннісний (афективний) компонент, до якого відносять систему самооцінок (англ. Self-esteem);
3) поведінковий компонент, який характеризує прояви когнітивного і оцінного компонентів в поведінці (в т. ч. у мовленні, у висловлюваннях про себе) [4].
Необхідно враховувати, що перші два компоненти – образ «Я» та самооцінка – піддаються лише умовному концептуальному розрізненню, оскільки в психологічному плані вони нерозривно пов’язані [5].