Реферат для аспирантуры на тему Особливості розвитку народно-інструментального виконавства Київської області.

Содержание:

Вступ 2
1. Історичні тенденції розвитку народного інструментарію Київщини 3
2. Напрямки розвитку інструментального виконавства – сольне, групове 4
3. Народне інструментальне виконавство ІХ-ХХ століття Київщини 7
4. Аматорські та професійні колективи – розвиток народно-інструментального мистецтва 8
5. Становлення репертуару для виконавства на народних інструментах 9
6. Запровадження навчання на народних інструментах у Київській області 9
7. Становлення репертуару 13
Висновки 14
Список використаної літератури 15

Введение:

Детальне вивчення та дослідження історії, сьогодення та тенденцій розвитку вітчизняної музичної культури сприяє розвитку сучасного виконавства. Увага науковців, насамперед, прикута до визначення самобутніх рис національного музичного мистецтва, композиторської творчості, виконавства, освіти з урахуванням усіх реальних передумов, факторів, взаємовпливів, про що свідчать дедалі послідовні спроби узагальненої характеристики локальних, регіональних, національних шкіл. Автори наукових розробок, які аналізують цю складову музичного мистецтва, висвітлюють різноманітні аспекти з досвіду виконавців, педагогів, методистів. Серед них – В. Антонюк, П. Круль, А. Лащенко, В. Посвалюк, В. Сумарокова, які розглядають ґенезу вокально-хорового та інструментального мистецтва України, особливості становлення виконавських шкіл.
Цілком очевидно, що професійне народно-інструментальне мистецтво відіграє надважливу роль в естетичному вихованні народу, вихованні в ньому дійсно високої художньої культури та глибокого розуміння музики, у вихованні національної гордості. Яскравий, своєрідний характер звучання, можливість оволодіння за короткий час первинними навичками гри саме й роблять народні інструменти прекрасним засобом для активної особистої участі великих груп людей безпосередньо у відтворенні музики, що забезпечує виховання адекватних поціновувачів і знавців музичного мистецтва, пробудження й розвиток справжніх митців.

Заключение:

Складні та часом бурхливі процеси розвитку музичного мистецтва України у другій половині ХХ століття стають предметом дедалі більш пильного інтересу дослідників, які працюють у галузі музичної україністики. Пожвавленню такої зацікавленості сприяли, крім іншого, суспільні зміни, що відбувалися протягом останнього десятиліття. Це стало ще одним стимулом до оцінки шляхів народу у галузі музичної культури, аналізу різноманітних культурних тенденцій, у тому числі останнього часу, до осмислення місця української національної культури у системі духовних надбань людства. Перегляд методологічних засад українського музикознавства відкрив нові можливості більш повного, неупередженого дослідження шляху, пройденого національною музичною культурою.
Всебічне дослідження культурологічних процесів передбачає необхідність врахування різних рівнів функціонування музичної культури у діалектичній єдності одиничного, загального та особливого. У цьому зв’язку розгляд загальних тенденцій музичної культури і, зрештою, виявлення специфіки національної традиції неможливі без пильної уваги до конкретних композиторських постатей, вивчення їх місця у музичній культурі, їх ролі у формуванні тих чи інших мистецьких процесів. При цьому методологічною помилкою було б зосередитися лише на висвітленні творчості найвидатніших композиторів, ігноруючи доробок митців, можливо, меншою мірою помітних, але не менш важливих і для культури свого часу, і для подальшого дослідження еволюції музичного мистецтва.
Абсолютизація такого підходу може призвести, врешті решт, до суттєвих втрат у науковій інтерпретації мистецьких тенденцій і навіть певних спотворень у створенні цілісного уявлення про музичний процес.
 

Фрагмент текста работы:

 
1. Історичні тенденції розвитку народного інструментарію Київщини

Сьогодні Україна знаходиться у світовому інформаційно-культурному просторі, що характеризується глобалізаційними процесами. З одного боку, вони позитивно допомагають у вирішенні спільних світових проблем, з іншого – загострюють протиріччя сучасного суспільства, руйнівна сила яких може призвести до помітних тенденцій трансформацій, злиття, нівелювання культур. Посилення цих процесів, що стало домінуючою тенденцією світового суспільного розвитку, все активніше стосується сучасної культури, зокрема, традиційної музичної. І ця творчість у зв’язку із скороченням замкнених фольклорних середовищ, функціональними обмеженнями, нівеляцією модусів мислення , часом, використанням фольклору більше у вторинних колективах дедалі інтегрується, втрачаючи локальні відмінності цілих музичних систем того чи іншого середовища.
Тому проблема збереження національної ідентичності на сучасному етапі є однією з найактуальніших для України у сфері гуманітарного розвитку, оскільки це робить кожну націю, кожну культуру єдиною і неповторною.
Серед видів традиційного музичного мистецтва неабияка роль належить самобутній традиційній народній інструментальній музиці, що в різних регіонах України має свої специфічні характерні ознаки.
В умовах духовного відновлення суспільства, відродження національної культури України, важливе значення надається естетичному розвитку особистості, оволодінню цінностями і знаннями у всіх сферах мистецтва. У реалізації цього відповідального завдання значна роль належить педагогічному керівництву процесом музичного виховання, у тому числі і фахівцям, які працюють в галузі студентського оркестрового виконавства.
Колективне народно-інструментальне та естрадне виконавство, як складова музичного мистецтва, є одним із наймогутніших засобів виховання, що надає естетичного забарвлення усьому духовному життю людини. Народно-інструментальне та естрадне оркестрове виконавство є одним із найдемократичніших видів мистецтва, яке володіє багатим арсеналом засобів ідейно-емоційного впливу на слухачів, різноманітними формами концертної діяльності та участі в масових святах. Успішний розвиток цього жанру пов’язаний із залученням до оркестрів народних та сучасних інструментів молодого поповнення і організації широкої мережі студентських оркестрів. Гра в оркестрі є також формою організації навчально-виховного процесу та дозвілля студентів, виховання їх громадських та естетичних почуттів.

,