Курсовая с практикой на тему Лакунарність в ендозоні культурем

Содержание:

Вступ 3
Розділ 1. Лакуни як спосіб поповнення лексичного запасу російської мови 5
1.1. Поняття лакуни 5
1.2. Класифікація лакун 8
1.3. Причини появи лакунарності 12
Розділ 2. Методи викладання лакун в школі 15
2.1. Семантичні лакуни в англійській та українській мовах 15
2.2. Лакуни англійської мови тематичної групи «Різдво і Новий рік» 18
Висновок 23
Список літератури 25

Введение:

У сучасній лінгвістиці лакуни розглядаються як «національно-специфічні елементи культури, що знайшли відповідне відображення в мові носії цієї культури, або повністю не розуміються носіями іншої культури і мови в процесі комунікації» [19: 58], як «віртуальні одиниці лексичної системи», « семеми без лексем »,« більше, ніж будь-яке інше явище відображає національну специфіку тієї чи іншої мови »[2: 9].
На сьогоднішній день проблема лакунарності до кінця не вивчена, в лінгвістиці існує величезна кількість визначень для «лакуни», але немає єдиної термінології. Дослідження «прогалин» в мові більш ніж перспективно і актуально.
Ми хочемо розглянути деякі причини появи міжмовної лакунарності, щоб зрозуміти як поповнюється наш лексичний запас слів і вміти виділяти їх при перекладі на російську мову для усунення нерозуміння. Актуальність проблеми лакун ніколи не вичерпається, так як наше суспільство інтегрує, з’являються нові предмети, явища, поняття, погляди людей змінюються, завжди буде присутній то, що буде зрозуміло одній людині і зовсім чужим іншому. Поки розвивається і вдосконалюється суспільство, «живуть» лакуни.
Проблемам лакунарності в культурі, мові та мовленні присвячені роботи багатьох лінгвістів. Н.В.Уфімцева, Д.Б.Гудков досліджують культурологічні лакуни, І.Ю. Марковіна, Ю.А. Сорокін займаються психологічними лакунами, Ю.Н.Караулов, І.Ю.Марковіна, В.В.Красних — текстовими, Ю.В. Скугарова — фоновими, І.Н.Горелов, Г.Е.Крейдлін, Т.С.Глущенко, Т.Б.Резнікова — кинесические, В.Л.Муравьyoв, Ю.А.Сорокін, Ю.С.Степанов, Е. Ф.Тарасов, Г.В.Бикова, І.А.Стернін — мовними і мовними.
У даній роботі мова йде про мовні лакунах, які розглядаються як невід’ємний компонент кожного іншомовного навчального тексту і фактор, що впливає на його розуміння.
Проблему лакунарності вивчають багато вчених, такі як Ж.П. Вини і Ж. Дарбельне, В.Л. Муравйов, Ю.С. Степанов, Г.В. Чернов, І.А. Стернин, Л.С. Бархударов, Е.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, Л.С. Бархударов, О.А.Огурцова.
При взаємодії двох неспоріднених мов, двох несхожих культур нерідко виникає нерозуміння, обумовлене розходженням в світогляді і соціальний статус сусідніх мовних колективів. Такі національно-специфічні розбіжності (розбіжності) в лексичних системах мов і культурах виявляються на різних рівнях і описуються зарубіжними та вітчизняними дослідниками за допомогою різних термінів: лакуни, gap (пробіл, лакуна), безеквівалентная лексика, нульова лексема, антіслово, значимий нуль і ін . Кращим у вітчизняній лінгвістиці вважається термін «лакуна» (від лат. Lacuna — порожнеча, пролом).
Мета — проаналізувати причини появи міжмовної лакунарності в текс преси.
Відповідно до мети, ми виділяємо наступні завдання:
— Поняття лакуни.
— Класифікація лакун.
— Причини появи лакунарності.
— Семантичні лакуни в англійській та українській мовах.
— Лакуни англійської мови тематичної групи «Різдво і Новий рік».
Об’єктом дослідження є матеріали статей англійських періодичних видань, а предметом — мовні лакуни як одиниці аналізу іншомовного газетного тексту.
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження:
— аналіз навчальної літератури з представленої темі;
— систематизація матеріалу.

Заключение:

У даній роботі ми вивчили наукову літературу з даної теми Причини появи міжмовної лакунарності, навчилися знаходити лакуни в тексті і постаралися семантизировать мовні лакуни. Вивчаючи матеріал, ми прийшли до висновку, що «світ» лакун дуже різноманітний, і правильне виділення їх допоможе людям краще розуміти один одного.
Міжмовні лакуни виділяються тільки в межах порівнюєш пари мов при їх контрастивної описі як випадки, в яких немає відповідності одиниці однієї мови в іншому. Лакуни більше, ніж будь-яке інше явище, характеризують особливості даної мови в порівнянні з іншим.
Ми вивчили поняття «лакуна» і прийшли до висновку, що немає єдиного визначення і терміни до цього явища. Цей феномен називають за допомогою найрізноманітніших термінів: лакуна, антіслово, прогалини, безеквіваленти, абсолютний нуль і багато інших.
Вивчаючи класифікації лакун, ми побачили, що вони дуже різноманітні, кожен учений виділяє власну класифікацію. Ми розглянули класифікацію Муравйова В.Л.
Лакуна – це наявність відсутності того, що замовчується автором та є відкритим для ідентифікації. Лакунарність є чинною в усіх одиницях мови (буквах, словах, словосполученнях, граматичних формах та комунікативних одиницях).
Інтерпретація лакун (їх делакунізація) – це декодування непізнаного, тлумачення відсутності чогось шляхом акумуляції натяків, компарабельних ситуацій, посилань на прецеденти, минулий досвід та – за рівнем культурної грамотності носіїв мови. Лакуна – зворотна сторона повноти тексту. У науковій літературі виокремлюються заплановані та функціонально заповнені авторською інтенцією пропуски. Запланована лакуна – це сюжет з нульовим денотатом (пор. детективний сюжет). Лакунарність – це специфічна ознака тексту як семіотичного знаку, це оцінка повноти тексту. Обсяг ознак прислів’їв превалює над дефінітивними ознаками.
Базовими атракторами прислів’їв є їх об’єм (малий текст), авторство (колективне) та фольклорний стиль, головну виконує впливова/дидактична функція. Ці ознаки явились основними для виявлення рис лакунарності та ідентифікації компарабельних малих текстів – афоризмів та загадок. На фоні спільних рис виокремлюються лакунарні ознаки: колективне авторство – для афоризмів, високий стиль – для загадок і прислів’їв. Основні відмінності стосуються функцій: дидактичної – для прислів’їв, лінгвокреативної – для афоризмів, контролюючої – для загадок. Ословлення функцій де термінується соціальним досвідом носіїв мови, закодованим в кращих традиціях етносу – коротко, чітко та образно. Абсолютна антропоцентричність притаманна досліджуваним малим текстам, що об’єктивується денотатами – ментальним, моральним та фізичним станом людини.
Питання становлення та еволюції категорії лакунарності залишаються відкритими для подальшої ідентифікації. Ідіосинкразія лакун – це широкий спектр наукових пошуків нової ендозони мовознавства.

Фрагмент текста работы:

Розділ 1. Лакуни як спосіб поповнення лексичного запасу російської мови

1.1. Поняття лакуни

У мові часто спостерігається відсутність не тільки однослівних найменувань, а й звуків, морфем, форм слова і т.д. в мовознавстві даний феномен називають за допомогою найрізноманітніших термінів: лакуни (Ж. Віне і Ж. Дарбельне, В.Л. Муравйов), антіслово, прогалини, лакуни або білі плями на семантичній карті мови (Ю.С. Степанов), приклади непереказні характеру (Г.В. Чернов), безеквіваленти, лексичний нуль, нульова лексема (І.А. Стернин), фонова лексика (Л.С. Бархударов, Є. М. Верещагін, В.Г. Костомаров), темні місця, випадкові лакуни (Л.С. Бархударов), слова, що не мають аналогів в порівнянних мовами (О.А.Огурцова). Найкращим виявився термін лакуна (від латинського lacune — порожнеча, пролом. «Радянський енциклопедичний словник» під редакцією А.І. Прохорова дає наступне визначення лакуни: «пробіл, пропуск, відсутню місце в тексті». Таке ж визначення дано і в «Словнику іноземних слів »(М., 1984)
В.Л. Муравйов визначає лакуну як «відсутня в даній мові слово іншої мови» [10: 3]. Він уточнює: «… ми будемо вважати лакунами лише ті іншомовні слова (стійкі словосполучення), які виражають поняття, на закріплені в мовній нормі даної мови і для передачі яких в даній мові потрібні більш-менш розлогі перифрази — вільні словосполучення, що створюються на рівні мови »[10: 3].
В.Г. Гак пояснює лакуни, як «пропуски в лексичній системі мови, відсутність слів, які, здавалося б, повинні були бути присутніми в мові, якщо виходити з його відбивної функції (тобто його завдання позначати явища об’єктивної дійсності) і з лексичної системи мови» [5 : 261].
В.І. Жельвіс пише, що «… лакуни — це те, що в одних мовах і культурах позначається як« окремо », а інших не сигналізуються, тобто не знаходить суспільно закріпленого вираження» [8: 136].
З.Д. Попова і І.А. Стернин відзначають: «В результаті неповної еквівалентності денотативного семем різних мов, що зіставляються між собою, найменування того чи іншого поняття, іменується в іншому зіставляються мов». [12: 79].
Різні напрямки сучасної науки про мову займаються вивченням такого специфічного явища, як лакуна. Так, когнітивна лінгвістика розглядає лакуну як розбіжність у формуванні мовної картини світу (МКС) в результаті пізнавальної діяльності різних народів. Етнопсихолінгвістики вивчає особливості поведінки людей, які належать до різних лінгвокультурних спільнот. Відмінності в вербальному і невербальному поведінці представників цих спільнот в процесі міжкультурного спілкування породжують «лакуни», які є причиною «розриву в комунікації», «комунікативної невдачі», «дісконтакта», «мовного конфлікту», «культурного шоку»; читаючи текст нерідною мовою, реципієнт контактує з «чужої» культурою і сприймає її через призму своєї національної культури, внаслідок чого особливості чужої культури можуть неадекватно інтерпретуватися реципієнтом, тому виникає лакуна як «нерозуміння» інокультурного тексту. В даному випадку мова йде про соціокультурних лакунах.
Розбіжності, розбіжності в мовах і культурах фіксуються на різних рівнях і описуються різними авторами в різних термінах: «безеквівалентная лексика» (Бархударов, Верещагін, Костомаров), «антіслово» (Ю.С. Степанов), «реалії» (Влахов, Флорін) — в нашому випадку лексичного рівня мови; «Етноейдема» (Шейман, Варич), «темні місця» (Будаков), «задирки» (Гачев) — в нашому випадку національно-специфічних елементів в текстах культури, що перешкоджають спілкуванню.
Для упорядкування термінології при розгляді розбіжностей і в мовах, і в культурах на різних рівнях ми використовуємо термін «лакуна», що дозволяє аналізувати розбіжності на основі єдиного методологічного підходу ( «семіотичного спорідненості» і онтологічної взаємозв’язку мови і культури) і фіксувати національно-культурну специфіку зіставляються / контактуючих мов і культур (Степанов, Бархударов, Сорокін, Марковіна, Муравйов, Жельвіс).
Проблема лакунарності є однією з найцікавіших проблем сучасної гуманітаристики. Однак не можна не визнати, що пріоритети даної області належать вченим лінгвістичного профілю. По крайней мере, в вітчизняній науці випереджаючим чином розвиваються лінгвістичні дослідження даного феномена. Так відповідно до точки зору, представленої в монографії «Текст як явище культури» (Г.А. Антипов, И.Ю Марковіна, О.А. Донських, Ю.А. Сорокін), лакуни можуть бути мовними (лексичними, граматичними, стилістичними) і культурологічними (етнографічними, психологічними, поведінковими, кинесические і ін.). Лакуни можуть бути не тільки ІНТЕРКУЛЬТУРНОГО або інтер’язиковимі (що виникають в процесі міжкультурного спілкування), але і інтракультурнимі (інтраязиковимі). Вони можуть усвідомлюватися реципієнтом як щось дивне, що вимагає інтерпретації (експліцитні лакуни) або ж залишатися для нього в «зоні нечутливості» (імпліцитні лакуни). Лакуни можуть бути абсолютними і відносними, а також відрізнятися по потужності, або глибині: конфронтативного (потужні, глибокі лакуни) і контрастивної (слабкі, неглибокі). Автори монографії вважають лакунами «базові елементи національної специфіки лінгвокультурної спільності, існуючі в текстах (Коммуникат) і ускладнюють розуміння відповідного фрагмента тексту інокультурним реципієнтом» .З точки зору З.Д. Попової і І.А Стерніна, «лакуна — це відсутність одиниці в одній мові при її наявності в іншому». Лакуни систематизуються і підрозділяються цими лінгвістами також і на кілька інших підставах: по системно-мовної приналежності (міжмовні і внутрімовні), по позамовною обумовленості (мотивовані і немотивовані), по парадигматичною характеристиці (родові і видові), за ступенем абстрактності змісту (предметні й абстрактні), за типом номінації (номінативні і стилістичні), за належністю лакуни до певної частини мови (частеречную).
Контактуючи з чужою культурою (інокультурним текстом), реципієнт інтуїтивно сприймає її через призму своєї локальної культури, внаслідок чого неминуче виникає різного ступеня нерозуміння. У зв’язку з цим можна констатувати потреба в своєрідному понятійно-термінологічному інструментарії.
Поширення поняття «лакуна» на зіставлення як мов, так і інших аспектів культури, представляється доцільним і методично виправданим. З одного боку, таке розширення поняття «лакуна» грунтується на положенні про тісний зв’язок мови і культури; з іншого — виявлення поряд з мовними лінгвокультурологічною і культурологічних лакун сприяє встановленню деяких конкретних форм кореляції мови і культури.
Лакуни в найзагальнішому їхньому розумінні фіксують те, що є в одній локальній культурі, і чого немає в іншій. У зв’язку з цим постає питання про співвідношення специфічного і універсального в окремих культурах.
Оскільки Лакунарний вивчається багатьма вченими, виділяється величезна кількість класифікацій і типологій лакун. Ми не будемо згадувати все, але розберемо одну з класифікацій лакун.