Другое на тему Фізіологічні та мотиваційні аспекти вольових дій

Содержание:

Зміст
Вступ 2
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВОЛЬОВИХ ДІЙ 4
1.1 Вольові дії, їх сутність та ознаки 4
1.2 Фізіологічні механізми вольових дій 13
1.3 Мотивація та інші чинники сили волі 16
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВОЛЬОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ 21
2.1 Вольовий процес, його сутність та зміст 21
2.2 Вольові якості особистості та їх формування 24
Висновок 34
Список літератури 36

Введение:

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що на увазі підвищених вимог до праці і особистості в професійній діяльності популярною стає проблема вивчення вольових якостей особистості, тому обрана тема дослідження вимагає детального опрацювання. Проблема дослідження вольових якостей особистості, вольової регуляції поведінки та професійної діяльності людини досліджена в психології досить широко.
Вивченням зазначеної проблеми займалися такі вчені як Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, М.Є. Дураном А. Н., Е.Ф. Зеер, Леонтьєв, І.П. Павлов і багато інших. На сьогоднішній день єдиного погляду на механізм формування волі немає. Вчені сперечаються про повне заперечення волі як самостійного психічного процесу, і протиставляють волю почуттям і розуму. Тому на сучасному етапі розвитку психології, воля нерозривно пов’язана з розумом, свідомістю людини, так як довільне керування відбувається свідомо і навмисно.
Незважаючи на важливість проблеми вольового розвитку особистості, яка загальновизнана в російській психології та її безсумнівне значення для практики виховання дітей, за останні десять років помітно зменшився інтерес до проблеми розвитку свавілля в психології, що пов’язано з цим. Мабуть, з невизначеністю поняття «свавілля» та неоднорідності явищ, що підпадають під це поняття (довільні дії, дії згідно інструкцій, постановка цілей, підпорядкування мотивів, посередництво правилами та закономірностями, свавілля у вивченні нових процесів; дотримання моральних норм тощо) залишається незрозумілим, що об’єднує такі різні явища і чому їх позначають одним терміном. Через це проблема формування вольової поведінки була включена в інші розділи психології: з одного боку, у розвиток мотиваційно-потребної сфери, з іншого — у розвиток пізнавальних процесів. У результаті найважливіше завдання, поставлене Л.С. Виготським, щоб визначити своєрідні етапи або етапи, через які розвивається воля [4], залишається невирішеним і досі актуальним.
Мета даного дослідження — вивчення фізіологічних та мотиваційних аспектів вольових дій.
Гіпотеза дослідження: розвиток морально-вольових якостей особистості буде здійснений за умов формування корисних навичок, і перш за все трудових навичок, що виступає як одна з найважливіших умов успішного досягнення поставлених цілей.
Об’єкт дослідження — вольові якості особистості.
Предмет дослідження — процес формування вольових якостей особистості.
Завдання дослідження:
1. Визначити поняття вольових дій, їх сутність та ознаки.
2. Розглянути фізіологічні механізми вольових дій.
3. Характеризувати мотивацію та інші чинники сили волі.
4. Проаналізувати вольовий процес, його сутність та зміст.
5. Вивчити процес формування вольових якостей особистості.
Методи дослідження:
1. Теоретичні — аналіз літературних джерел, систематизація, узагальнення.
2. Емпіричні — констатуючий експеримент, тестування, аналіз документації, бесіда.
База дослідження: добровільні випробовувані в кількості трьох осіб.
Структура роботи: дана робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку літератури.

Заключение:

В процесі роботи, за допомогою узагальнення і аналізу вивченого матеріалу, вдалося зробити наступні висновки.
Особистість розвивається, не тільки узгоджуючись з обставинами, але і наперекір їм. Її відносини з навколишньою дійсністю не тільки гармонійні, але і включають в себе певну дисгармонію.
Поняттям «воля» оперують психіатрія, психологія, фізіологія і філософія. На особистісному рівні воля проявляється в таких властивостях, як сила волі, енергійність, наполегливість, витримка та ін. Їх можна розглядати як первинні, або базові, вольові якості особистості. Такі якості визначають поведінку, яка характеризується всіма або більшістю описаних вище властивостей. Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій — спонукальної і гальмівної, і в них себе проявляє. Під волею розуміється складний психічний процес, який викликає активність людини і спрямовує її діяти направлено.
Воля трактується дослідниками і як самостійний психічний процес, і як аспект більшості інших психічних процесів і явищ, і як унікальна здатність особистості довільно контролювати свою поведінку. Будучи тісно пов’язаною, також і з мотиваційною сферою особистості, воля є особливою довільною формою активності людини.
У найзагальнішому вигляді поняття волі може бути визначене як свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод.
Розвиток волі у людини пов’язаний з такими діями як:
— перетворення мимовільних психічних процесів у довільні;
— придбання людиною контролю над своєю поведінкою;
— вироблення вольових якостей особистості;
— а також з тим, що людина свідомо ставить перед собою все більш складні завдання і переслідує все більш віддалені цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом довгого часу.
Удосконалення вольової регуляції поведінки у людей пов’язано з їх загальним інтелектуальним розвитком, з появою мотиваційної й особистісної рефлексії. Тому виховувати волю в дитини у відриві від його загального психологічного розвитку практично неможливо. В іншому випадку замість волі і наполегливості як, безсумнівно, позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їхні антиподи: упертість і ригідність.
Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Саме вона виступає в таких рисах характеру, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, мужність. Дані риси характеру можуть сприяти досягненню як суспільно корисних, так і антигромадських цілей.
Говорячи про виховання волі, не слід забувати, що успішне виконання діяльності залежить не тільки від формування тих чи інших вольових якостей, а й від наявності відповідних навичок як умов реального виконання наміченого, досягнення поставлених цілей. Таким чином, формування корисних навичок, і перш за все трудових навичок, виступає як одна з найважливіших умов успішного досягнення поставлених цілей.
Нарешті, слід вказати, що розвиток основних вольових якостей відбувається при постійному спілкуванні людини з іншими людьми, у спільній роботі з ними. Поза суспільством, поза колективом воля людини нормально розвиватися не може.

Фрагмент текста работы:

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВОЛЬОВИХ ДІЙ
1.1 Вольові дії, їх сутність та ознаки
Для досягнення поставленої мети людина проявляє ініціативу, напружує свої розумові і фізичні сили, долає труднощі, стримує пориви і бажання, які не сприяють успішному досягненню мети. У цих проявах людської поведінки найяскравіше виявляється такий аспект психічного життя, як воля.
Задоволення людських потреб відбувається в діяльності, яка має активний, цілеспрямований і вмотивований характер. Воно реалізується за допомогою дій, породжених різними спонуканнями. Причини активності, маючи різну психологічну природу, реалізуються як потяги, бажання і прагнення. Прагнення — спонукання, що виражається в чуттєвому переживанні потреби. У момент виникнення воно ще не має конкретної предметної визначеності. Людина ніби поривається до чогось, відчуває, що чогось їй не вистачає. Таке неусвідомлюване нецілеспрямоване прагнення, яке не викликає довільних дій, називають потягом. У процесі усвідомлення об’єкта прагнення, мети прагнення стає бажанням. Сукупність цих спонукань, які набувають характеру мотивів дій, вчинків і форм діяльності, утворює мотиваційну сферу особистості [20, с.35].
Спонукання до дій у людини розрізняють за змістом і психологічною природою. У деяких випадках це може бути негайною імпульсивною реакцією на подразник, в інших — повільна, помірна дія після оцінки ситуації.
Дії людини поділяються на мимовільні і довільні дії.
Мимовільні дії. Вони здійснюються у разі невизнаних або недостатньо свідомих мотивів. Вони імпульсивні і позбавлені будь-якого чіткого плану (наприклад, в стані паніки). За психофізіологічного характеру мимовільні дії є вродженими і набутими.
До вроджених мимовільних дій відносяться різноманітні орієнтації, захисні та проміжні реакції, експресивні рухи. Вони засновані на безумовних рефлексах, які викликані безумовними подразниками і переносяться нижніми частинами центральної нервової системи.
Набуті мимовільні дії включають орієнтаційні, захисні, гангліативні реакції і експресивні рухи внаслідок активності кори головного мозку, обумовленої умовними подразниками.
Довільні дії. Зміст і засоби реалізації таких дій підпорядковані свідомим цілям людини. Вони нерозривно пов’язані з відображенням мети і засобів її досягнення і включають прагнення до мети, попереднє уявлення про мету і рух.
Довільні дії здійснюються за допомогою саморегуляції, яка передбачає довільний контроль за їх плануванням і виконанням. Його структура включає в себе мету, яку людина хоче досягти, а також програму дій, які вона повинна виконати для досягнення мети. Саморегуляція також передбачає виявлення критеріїв успішності дій, порівняння їх з результатами дії і прийняття рішення, згідно з яким дія вважається завершеною або продовжується, коли її виправляють [8, с.96].
Особлива група довільних дій формує вольові дії.
Вольові дії людини спрямовані на досягнення свідомо поставлених цілей і пов’язані з подоланням труднощів. Вони відрізняються по складності. Отже, людина, яка вперше потрапила на велосипед, долає деякі страхи, пов’язані з можливим падінням. Така вольова дія проста. Ускладнена вольова дія має кілька простих. Складна вольова дія має кілька простих. Складні дії входять у систему організованої вольової діяльності людини, спрямованої на досягнення віддалених цілей. Основною психологічною функцією волі є підвищення мотивації та поліпшення регулювання дій. Ці вольові дії відрізняються від імпульсних, які відбуваються спонтанно і недостатньо контрольовані свідомістю.