Дипломная работа (ВКР) — бакалавр, специалист на тему Взаимосвязь ощущения одиночества и суицидальных рисков в подростковом возрасте

Содержание:

Введение:

Заключение:

Фрагмент текста работы:

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
САМОТНОСТІ І СУЇЦИДАЛЬНИХ РИЗИКІВ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 1.1. Суб’єктивне відчуття самотності: поняття і специфіка

Самота – один із психогенних чинників, що впливають на емоційний стан
людини, яка знаходиться в змінених (незвичних) умовах ізоляції від інших людей.

B. Андрусенко визначив: «що феномен самотності є однією з серйозних проблем
сучасного суспільства. Він пов’язаний з переживанням ситуацій, суб’єктивно
сприйманих людиною як небажаний дефіцит спілкування і позитивних відносин з
оточуючими людьми. Нерідко переживання самотності проявляється у формі бажання
бути включеним в якусь групу або потреби бути в контакті з ким-небудь» [1, c. 17].

Як зазначає стосовно цього приводу О. Соколова: «визначення власної
самотності є результатом дуже тривалого когнітивного процесу, в результаті
якого людина усвідомлює і наділяє сенсом свої унікальні переживання і
узагальнює їх в цілісну категорію. До висновку «Я самотній» люди зазвичай
приходять за допомогою когнітивних, афективних та поведінкових доказів.
Афективні ознаки самотності нерідко бувають розмитими. Не існує певного набору
емоцій, асоційованого з самотністю, тим не менш, самотні люди відчувають себе
дуже нещасливими» [25].

Загалом у вітчизняній психології проблему самотності досліджували в
контексті вивчення сімейних взаємин (О. М. Коротєєва й ін.); психологічних
особливостей осіб різного віку (О. Б. Долгінова, І. С. Кон); неможливості
знайти емоційний відгук (Є. І. Головаха та ін.); соціальнопсихологічних
факторів (С. Л. Вербицька й ін.); культурно-історичних форм розвитку
суспільства (О. В. Данчева та ін.); спілкування (А. У. Хараш), в екстремальних
умовах (Н. Ю. Хрящева й ін.).